Процедура банкрутства: механізми та можливості для кредитора

З 2019 року в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства (надалі - Кодекс), який вважається прокредиторськимта покликаним в більшій мірі захистити права кредиторів, ніж боржника.

Нажаль, військова агресія російської федерації завдала величезної шкоди для українського бізнесу. Знищенні численні підприємства, розірвані логістичні ланцюжки, відтік робочої сили тощо.  Внаслідок цього у підприємства виникає неплатоспроможність, що є проблемою в тому числі і для його контрагентів (кредиторів).

Норми Кодексу містять ряд механізмів длязахисту порушених прав кредиторів. Їх можна поділити на досудові та судові.

Санація до відкриття провадження у справі про банкрутство:

Санація боржника до відкриттяпровадження у справі про банкрутство можлива, якщо учасники боржника, кредитори та інші особи можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов’язань боржника перед кредиторами і відновити платоспроможність боржника.

Останні зміни до Кодексу зробили механізм досудової санації досить привабливим та перспективним. Тепер, процедура досудової санації не обмежена 12 місяцями, що дає можливість використовувати цей механізм для великих підприємств та значних боргів, погасити які є неможливо за короткий термін.

Особливістю є те, що ініціювати досудову санацію може саме боржник, якщо в нього для цього є передумови – дофінансування або залучення інвестора. Проте, для кредитора ця процедура може забезпечити повернення більшого розміру грошових вимог ніж судова процедура банкрутства, хоча потребуватиме певних компромісів.

План санації розробляється боржником та погоджується кредиторами і в подальшому затверджується судом і стає обов'язковим для всіх кредиторів, які беруть у ньому участь.

До переваг досудової санації можна віднести: гнучкість під час розроблення і схвалення плану санації та відсутність строків на його розроблення та виконання; швидкість, мінімум втручання суду та менша сума витрат на проведення процедури; можливість податкової оптимізації.

Недоліком є те, що кредитори, які беруть участь у плані санації, не можуть ініціювати провадження у справі про банкрутство боржника, якщо боржник належним чином виконує план санації.

Ліквідація в судовому порядку:

Новелою Кодексу є максимально спрощена та швидка процедура відкриття провадження у справі про банкрутство. Наразі нема необхідності отримувати рішення суду про стягнення боргу та підтвердження виконавчої служби про невиконання такого рішення боржником понад 3 місці, а також відсутні мінімальні розміри боргу. Тепер достатньо підтвердити суду, що строк виконання зобов’язань настав і відсутній спір про право. Тобто часові витрати скоротилися на 6-9 місяців, що відповідно зменшило і фінансові витрати.

Судове провадження розпочинається стадією розпорядження майном, по завершенню якої судом вирішується питання можливості санації, або перехід до стадії ліквідації, якщо відновити платоспроможність боржника неможливо.

На стадії розпорядження майном підприємство за можливості продовжує свою господарську діяльність, менеджмент підприємства залишається працювати на своїх посадах, проте вводиться додатковий контроль арбітражного керуючого. Хоча за певних умов, все керівництво підприємством може бути передане до арбітражного керуючого.

На стадії ліквідації зупиняється господарська діяльність, звільняються всі працівники, а підприємство переходить під повний контроль арбітражного керуючого.

Досить часто заборгованість підприємства формується за рахунок умисних несумлінних дій менеджменту пов’язаних з виведенням коштів, необґрунтованим відчуженням активів тощо.

Інструментарій Кодексу надає унікальні механізми, які неможливі в звичайному судовому порядку.

Згідно Кодексу арбітражний керуючий отримав розширені підстави для визнання таких правочини недійсними та повернення увласність підприємства втрачені активи, за рахунок яких можна буде повернути борги кредиторам. Більше того, лише в процедурі банкрутства є можливість притягнення до солідарної/субсидіарної відповідальності як несумлінний менеджмент, так і несумлінних власників боржника, хоча за нормами Цивільного кодексу України учасник юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи і навпаки.

В дусі прокредиторського Кодексу стала розвиватися і судова практика Верховного Суду. Переважна більшість заяв арбітражних керуючих про притягнення керівників та/або власників боржника довідповідальності задовольняються. Більше того, суди навіть зобов’язують арбітражних керуючих ініційовувати такі заяви. Тобто, борги підприємства покладають на керівників та власників, якщо їхні дії довели підприємство до банкрутства.

Таким чином, кредитори отримали дієві механізми для збільшення розміру повернутих кредиторських вимог та відновлення порушених прав.

До переваг ліквідації можна віднести: контроль керівника та виробничого процесу боржника; можливість повернення відчужених активів та їх подальший перепродаж на вигідних умовах; притягнення досолідарної/субсидіарної відповідальності керівника та/або власників товариства; задоволення кредиторських вимог.

Недоліками ліквідаційної процедури є строки, які можуть зайняти понад 12 міс.

Як санація до відкриття провадження у справі про банкрутство так і ліквідація регулюються Кодексом України з процедур банкрутства, а відтак закладена в нього філософія діє в обох випадках – кредитор повинен бути максимально захищений, а кредиторські вимоги мають бути якомога більше задоволені.

Процедура банкрутства має досить дієві механізми, здатні набагато ефективніше захистити інтереси кредиторів ніж звичні судові позовні провадження.

‍

Сергій Штогрин

Адвокат, арбітражний керуючий, партнер Dictio

‍